Сідлова емболія легенів у хворого на ожиріння пацієнта на Ривароксабані

Прості посилання

Призначення: Описати випадок пацієнта із ожирінням, який під час лікування ривароксабаном мав сідловидну емболію легенів (ТЕЛА).

емболія

Короткий зміст: 46-річна жінка поступила з двосторонньою ТЕЛА та глибокою венозною тромбоемболією (ТГВ) лівої нижньої кінцівки. Її лікували та виписували рівароксабаном (Xarelto ®) 15 мг двічі на день протягом трьох тижнів, потім 20 мг щодня. Через п’ять тижнів вона звернулася до відділення невідкладної допомоги із задишкою, болем у грудях, тахікардією та гіпоксією. КТ-ангіограма показала нову сідловидну емболію легенів. Її прийняли та почали з гепаринової крапельниці, яку згодом перевели на еноксапарин та варфарин. Було прийнято рішення припинити прийом ривароксабану та розпочати тривале лікування варфарином.

Обговорення: Повідомлялося, що крайні показники маси тіла не змінюють експозицію ривароксабану, але випробування EINSTEIN-PE показало тенденцію гіршого результату при застосуванні ривароксабану у пацієнтів із вагою> 90 кг. Етіологія сідлоподібного ПЕ в цьому випадку може включати не тільки ожиріння та попередній ТГВ, але й можливу неадекватну концентрацію ривароксабану.

Висновок: У цього пацієнта розвинулася сідлова емболія легеневої артерії під час прийому антикоагулянта ривароксабаном. Незважаючи на те, що їй раніше діагностували ТЕЛА і вона страждає ожирінням, можливо, невдача препарату Ксарелто ® не може бути знехтувана.

Ключові слова: Ксарелто ®; Ривароксабан; Ожиріння; Венозна тромбоемболія; Тромбоз глибоких вен; Легенева емболія; Профілактика

Для лікування глибокої венозної тромбоемболії (ТГВ) та легеневої емболії (ТЕЛА) Американський коледж грудних лікарів Антитромботична терапія при захворюваннях ВТЕ рекомендує дабігатран, апіксабан, едоксабан або ривароксабан (ступінь 2В) над антагоністом вітаміну К або низькомолекулярним терапія вагою гепарину (ступінь 2С) для пацієнтів без раку [1]. Терапію прямим пероральним антикоагулянтом (DOAC), таким як ривароксабан, слід продовжувати принаймні 3 місяці, якщо не вказано більшу тривалість лікування [1]. Керівництво не оцінює використання та не рекомендує змінювати дозування при терапії DOAC у пацієнтів із ожирінням.