Інфекція бруцел на місці кардіостимулятора у пацієнта, який споживав сире м’ясо карібу в
Полювання, різання та споживання сирого м’яса карібу як частини традиційної дієти є поширеним явищем у Північній Канаді, і канадські лікарі повинні знати про потенціал зоонозу Brucella suis.
Зоонози виду бруцел, які також можуть траплятися після вживання непастеризованих молочних продуктів, які є або гострими, або тривалими інфекціями; фокальна інфекція, наприклад, зараження імплантованих пристроїв, є загальним явищем.
Якщо лікарі підозрюють зараження видами бруцел, слід повідомити мікробіологічну лабораторію, щоб забезпечити належну обробку зразків, щоб зменшити ризик зараження у працівників лабораторії.
82-річного чоловіка перевели з Інувіку (Північно-Західні території, Канада) до вищої лікарні в Альберті для оцінки інфекції на постійному майданчику кардіостимулятора. Кардіостимулятор було встановлено в 2005 році для лікування серцевого блоку третього ступеня. Протягом попереднього року пацієнт відчував посилення дискомфорту, еритеми та тепла на місці генератора кардіостимулятора, періодично лихоманка та піт. В іншому випадку його історія хвороби була нічим не примітною.
Посіви крові, замовлені в Inuvik, були негативними, і пацієнт отримував лікування цефазоліном внутрішньовенно від целюліту без покращення. У третинній лікарні фізичний огляд показав еритему без дренажу в кишені кардіостимулятора, відсутність шумів у серці та ознак периферичних емболічних явищ. На трансезофагеальній ехокардіограмі не виявлено клапанних вегетацій. Враховуючи тривалі періодично повторювані лихоманки та ознаки інфекції на місці генератора, кардіологи вищої лікарні вирішили видалити кардіостимулятор за допомогою лазерної екстракції свинцю та встановити тимчасовий центральний венозний кардіостимулятор. Інших вогнищ зараження не виявлено. Після процедури пацієнт отримував періопераційне лікування цефазоліном та емпіричним внутрішньовенним ванкоміцином. Дві окремі культури витягнутих шлуночкових відведень та шлуночкової тканини, відповідно, були позитивними на грамнегативні палички. Додано ципрофлоксацин та проконсультовано з інфекційними захворюваннями. Лабораторію повідомили, що диференціальний діагноз включав бруцельоз, враховуючи стан пацієнта та анамнез.
Коли організм імовірно ідентифікували як вид Brucella, лікування було переведено на внутрішньовенне введення гентаміцину та перорального доксицикліну. Враховуючи зростання бактерій на зразку ендоваскулярної шлуночкової тканини, незважаючи на негативні посіви крові, ми поставили клінічний діагноз ендокардит. Чутливість культури крові до бруцели може бути поганою, а це означає, що критерії Дюка щодо інфекційного ендокардиту можуть бути ненадійними, коли бруцелла є заражаючим організмом.
Бактеріальний ізолят був підтверджений як Brucella suis (біотип 4) Національною лабораторією мікробіології (Вінніпег). Організм був сприйнятливий до доксицикліну (мінімальна інгібуюча концентрація (МІК) менше 0,03 мкг/мл) та гентаміцину (МІК 2 мкг/мл) за стандартизованою інтерпретацією точки зупинку, причому як ципрофлоксацин, так і рифампіцин мали коефіцієнт корисної дії 0,25 мкг/мл.
На детальних опитуваннях після того, як ми виявили бактеріальну причину зараження, наш пацієнт заявив, що він полював і шкурував карібу в декількох районах Північно-Західних територій і вживав у їжу несмажене м’ясо і кров карібу. Він та його сім'я вважалися мисливцями на існування, покладаючись на покупні в магазині продукти, щоб доповнити їжу, яку вони забезпечували полюванням та риболовлею. Більше того, він сказав нам, що його брат (з яким він часто полював) раніше лікувався від бруцильозу рангіферену (зоонозна передача біотипу Brucella suis 4).
Пацієнт пройшов сім днів лікування гентаміцином та доксицикліном у лікарні. Оскільки він залежав від кардіостимулятора, був вставлений новий постійний кардіостимулятор (на протилежній стороні від оригіналу). Його перевели додому для продовження терапії пероральним доксицикліном та рифампініном протягом 12 тижнів. Повторні дослідження крові після 12 тижнів терапії були негативними.