Здорова корисна запіканка з курки та цвітної капусти
Ви цього не зрозуміли б відразу, але моя японська мати - стейк і картопля, середньозахідна, американська дівчина наскрізь.
У 1975 році моя мама вперше поїхала з Японії, щоб подорожувати по США разом із групою з 15 інших молодих людей з Японії. Їй було 21 рік. По дорозі з Міннеаполіса до Лос-Анджелеса вони зупинялись у різних приймаючих сімей. У Міннеаполісі вона познайомилася з родиною, з якою у неї був безпосередній зв’язок. Вони писали листи один одному протягом року після того, як вона повернулася до Японії, і вона багато працювала в цей час, щоб накопичити достатньо грошей, щоб переїхати до США. Вже після одного візиту вона знала, що знайшла країну, де їй належить.
Вона завжди називала сім'ю Бейкерів своєю "другою родиною", і ми виросли, відвідуючи їх під час спекотного літа в Міннесоті. Вони приїхали до Каліфорнії, щоб спостерігати за моїми братами та сестрами, і я всі закінчую середню школу. Вона готувала для нас вечерю, розмовляючи зі своєю "другою матір'ю", тітонькою Сільвією, по телефону, скільки я пам'ятаю.
Після смерті тітоньки Сільвії кілька років тому я знайшов кулінарну книгу, якої ніколи не помічав на кухні своєї мами: кулінарну книгу громади католицької церкви Св. Павла з 1975 року. Гаваї, коли я запитав, чи можу я взяти і цей. Тому що я завжди відчував, що Міннесота теж є частиною моєї спадщини.